Цитати

❝Колись все зміниться, та це колись ніколи не настане.❞

❝Навіщо кидати тінь, якщо можна сяяти? – це запитання риторичне, і те, що воно породжує, категорично змінює тебе назавжди.❞

❝Не можу уявити, що я ось під дном Атлантичного Океану. Наді мною трильйони трильйонів тонн гідрогену оксиду, який може в будь-який момент зіпсувати мені поїздку.❞

❝Хай там що, практично всі спеціалісти кіносфери з України переїжджають сюди, адже тут дух і серце кіно. Невже це серце хворе? Фаст-фуд із дешевих трилерів, жахів, роздутих блокбастерів, жахливих драм, тупих документалок, недоречних комедій створили такі тромби в ньому, що воно не здатне ганяти поживні речовини в організмі Землі.❞

❝Наш поцілунок тривав і тривав, важко сказати скільки, як і важко сказати навіщо.❞

❝Чи ти обереш роль біоутилізатора, який поставлений на таймер самознищення чи написання гнівного, тупого чи далекого від раціональності коменту під черговим відосиком або картинкою чи поставиш сотий лайк за вечір під новим постом того, що постили тиждень тому?❞

❝Правильно вибудувані думки не застрахують від поразки в чомусь. Авраам Лінкольн казав, що якщо мені треба зрубати дерево і на це є сім годин, то шість годин витрачу на заточення сокири, а хто сказав, що руки у нього витримають цей темп, чи не піде дощ, або обрушиться торнадо, чи скажуть на шостій годині заточення сокири рубати дерево вже не треба або дерево вже буде зрубане... ❞

❝Дивлячись на дерева, він згадав свої подорожі лісом, коли ще був дитиною. І йому стало цікаво, чи ті дерева пам’ятають його, і чи б вони могли допомогти воскресити того малого, безтурботного хлопчика всередині.❞

❝Мене огорнула тиша, чисте блакитне небо й північний пейзаж скелястих гір зі сніговими шапками та глибокими озерами, свіжість яких відчувалася тут за кілометри від них.❞

❝Ви хочете спинити поганий гумор? То припиніть знімати фільми з ним. Ви бажаєте припинити вбивства на Землі? То припиніть знімати фільми про це. Ви хочете, щоб всі жили в гармонії з усіма? То припиніть бути мудаками та знімати фільми про цих мудаків. Все просто.❞

❝Ці хлопці добре продаються, але й дорого мовчать, хоча вони не знають справжню ціну цього мовчання.❞

❝Мабуть, смерть підійшла дуже близько, адже він зробив не один її портрет.❞
❝Я не міг відвести погляд від її волосся, яким грався вітер, у яке залітало світло, та наче залишалося там більш ніж можна, порушуючи закони фізики.❞

❝Я сів на підводний катер та помчав по штучному підводному каналу до Льодовитого океану, хотів винирнути на Балтійському морі, але що там цікавого? Я покружляв навколо Нової Землі, підібрав декількох білих ведмедів з крижин та влаштував із ними вечерю з морозива.❞

❝Рюкзак на плече і на стоянку, де заскочив на двоколісного антидепресанта, на якому покотився по підземному тунелю, як по велетенському язику планети Земля. Рано чи пізно я доїду до кінця, і є три варіанти: впасти, бути проковтнутим або розвернутися.❞

❝Розслабляючись до стану безформного желе, відчуваючи легкі нахили мотоцикла, згадав куди я прямую, а саме до озера, де я хотів освідчитися одній дівчині, яка не захотіла їхати зі мною, сказавши: там холодно.❞

❝Його довге та сиве волосся - це мотузка, що ще зв'язувала його з цим світом, але чим більш білішало воно, тим цей зв'язок слабшав.❞

❝Ми поїхали крізь вулиці, наповнені блакитним духом неба та золотим поглядом сонця.❞

❝Ти боїшся відкласти телефон та відійти від комп’ютера, бо коли ти лишаєшся на самоті, то відчуваєш свою нікчемність та незначущість так гостро, що це не притупити ніякими думками.❞

❝Чикаґо красиве місто як і в день, так і в ночі. Нехай і забагато старої архітектури, але вона якраз тут і потрібна серед цих вулиць, що впадають разом із джерелами у озеро Мічиган.❞

❝Веганера закупає в планети Земля тварин для експерименту по створенню веганського раціону в хижаків. Мене це дуже вразило. Тигр, який їсть квасолю, або двоє медоїдів, що б’ються за банан – важко уявити, але якщо щось важко уявити – це не значить, що це неможливо.❞

❝Все, що такі люди можуть оцінити – це соковитий бургер із новим серднячковим фільмом в компанії людей, які маскують жалюгідність власного життя присутністю інших таких самих людей навколо. І назвати це – щастям та чимось по типу «я добре провів сьогоднішній вікенд». Я не осуджую їх. Це проста констатація факту.❞

❝І в кожному вікні будинків, що навпроти, транслювалися спогади, мрії, фантазії, давно забуті, давно загублені та нещодавно притуплені неквапливим, ледь помітним дощем й ніжним фальцетом ситих чайок. Кожне вікно, наче окремий квартет, яких налічувалося більше сотні. Поступово моя свідомість уподібнювалася до диригента, який не потребує партитур чи глядачів.❞

Книга "Кінокритик" доступна у наступних форматах:

Кошик